Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ справа № А/800/136/14 (875/205/14)

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого суддіМороз Л.Л.,суддівГорбатюка С.А., Шведа Е.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Загородньої М.О.,

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача Рахнянського Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року у справі № 875/205/14 за позовом ОСОБА_6 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії від 30 вересня 2014 року № 1376 у частині та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) про визнання протиправною та скасування постанови ЦВК від 30 вересня 2014 року № 1376 Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_6 та інших (далі - постанова ЦВК № 1376) у частині відмови у реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_6 та зобов'язання ЦВК повторно розглянути подані ОСОБА_6 документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 200 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, та прийняти рішення відповідно до частини 6 статті 59 Закону України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон № 4061-VI).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Висновок суду ґрунтується на тому, що подана позивачем заява про самовисування кандидатом у народні депутати не містить зобов'язання у разі обрання депутатом скласти представницький мандат, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, тому така заява не може вважатись заявою про самовисування у розумінні Закону № 4061-VI. Тому, ЦВК обґрунтовано ухвалила рішення про відмову ОСОБА_6 у реєстрації кандидатом у народні депутати України.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року ОСОБА_6 04 жовтня 2014 року звернувся до Вищого адміністративного суду України із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі; представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2014 року ОСОБА_6 подав до ЦВК документи для проведення реєстрації його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 200 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Постановою ЦВК № 1376 ОСОБА_6 відмовлено у реєстрації кандидатом у народні депутати України у зв'язку з відсутністю у його заяві про самовисування зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України. Тому відповідач дійшов висновку, що поданий позивачем документ не є заявою про самовисування кандидатом у народні депутати у розумінні пункту 1 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI, що відповідно є підставою, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 60 цього закону, для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати.

Відмовляючи у задоволенні позову, Київський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що ЦВК довела наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини першої статті 60 Закону № 4061-VI, як підстава для відмови у реєстрації кандидата у депутати.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками Київського апеляційного адміністративного суду з огляду на таке.

За змістом частини другою статті 55 Закону № 4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею документів, зазначених у цій статті.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою про прийняття документів, виданою ЦВК на підставі частин другої, четвертої статті 55 Закону № 4061-VI, 25 вересня 2014 року для реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_6 подано, а ЦВК прийнято, зокрема, заяву про самовисування кандидатом у народні депутати України, автобіографію кандидата в депутати та інші, передбачені законом документи.

При цьому, заява про самовисування ОСОБА_6 містить зобов'язання у разі обрання народним депутатом України протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом.

Також, у заяві ОСОБА_6 про самовисування міститься запис про те, що він будь-якого іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата, не має.

Докази того, що цей запис не відповідає дійсності у справі відсутні.

Отже, ОСОБА_6 не може бути зобов'язаний до вчинення дій, які виключаються внаслідок не настання події, що породжує певний обов'язок вчинити такі дії.

Приписи статті 60 Закону № 4061-VI містить вичерпний перелік підстав для відмови ЦВК у реєстрації кандидатів у депутати.

При цьому, Закон № 4061-VI, прямо передбачаючи таку підставу для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати як відсутність документів, зазначених у частині другій статті 55 цього Закону, не містить приписів щодо можливості відмови у реєстрації за наявності помилок і неточностей, виявлених у поданих кандидатами на реєстрацію документів.

Крім того, частиною 3 статті 60 Закону № 4061-VI прямо передбачено право особи виправити помилки і неточності, виявлені у поданих кандидатами на реєстрацію документів, зазначаючи, що наявність останніх не є підставою для відмови у реєстрації кандидата у депутати.

Проте, ЦВК не скористалася наданими їй приписами частини 3 статті 60 Закону повноваженнями щодо забезпечення реалізації прав осіб, які подають заяви про реєстрацію кандидатами у народні депутати, щодо можливості виправлення помилок і неточностей, допущених у поданих такими особами документах.

Отже, враховуючи, що позивачем було подано до ЦВК всі, передбачені частиною другою статті 55 Закону № 4061-VI документи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для відмови у реєстрації ОСОБА_6 кандидатом у народні депутати України згідно пункту 2 частини 1 статті 60 Закону № 4061-VI.

Колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову № 1376 у частині відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_6 та зобов'язати ЦВК зареєструвати останнього кандидатом у народні депутати України, враховуючи імперативність норми частини 7 статті 113 Закону № 4061, з огляду на положення частини 2 статті 11, частини 1 статті 177 Кодексу адміністративного судочинства, та у зв'язку з тим, що скасування оскаржуваного рішення та зобов'язання ЦВК розглянути подані позивачем документи не призведе до повного захисту прав позивача, оскільки реєстрація кандидатів у народні депутати України закінчилася 30 вересня 2014 року.

З урахуванням положень пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на неправильне застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення із постановленням нового, про задоволення позову.

Керуючись статтями 172, 177, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 30 вересня 2014 року № 1376 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21А, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_6» у частині відмови у реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_6

Зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати кандидатом у народні депутати України ОСОБА_6 в одномандатному виборчому окрузі № 200 на позачергових виборах народних депутатів України від 26 жовтня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: